Стильовий напрям

Архітектурна споруда

Неокласицизм

−    Київський педагогічний музей цесаревича Олексія (1910 – 1912 рр.; нині – Будинок Учителя; архітектор П. Альошин), прикрашений багатофігурним скульптурним фризом (скульптори Л. Дитріх і В. Козлов);

−    будинок Львівського політехнічного інституту (1877; за проектом архітектора Ю. Захаревича);

−    Публічна бібліотека Міністерства культури України, м. Київ (архітектор З. Клаве, 1909 – 1911 рр.);

−    будинок інженера В. Демченко (архітектор І. Беляев, 1911 р.; нині – Київський регіональний центр Національної академії правових наук України).

Еклектика

−    будинок резиденції митрополита Буковини в Чернівцях (1864 – 1873 рр., архітектор Й. Главка, нині – приміщення Чернівецького університету);

−    Прибутковий будинок Л. Гінсбурга в Києві зі скульптурами грецьких богів на фасаді та стилізацією ренесансно-бароккових форм (архітектор Г. Шлейфер, 1900 р.);

−    Прибутковий будинок барона Ікскюль-Гільденбанда (1901 р.) на вул. Шовковичній 19, м. Київ;

−    «Притулок лицаря» у Києві (архітектор М. Добачевський, 1896 – 1898 рр.).

Модерн

−     будинок з химерами в Києві (1902 – 1903 рр., архітектор В. Городецький);

−     «Будинок вдови, що плаче», м. Київ (особняк О. Аршавського) (архітектор Е. Брадтман, 1907 р.);

−    Будинок Полтавського губернського земства (нині – Полтавський краєзнавчий музей, 1903 – 1908 рр., архітектор В. Кричевський, з використанням первісних проектів Є. Ширшова, М. Ніколаєва);

−     Бесарабський ринок (архітектори Г. Гай та М. Бобрусов, 1910 – 1912 рр.).

Неоготика

−     Костел св. Миколая, м. Київ (за проектом С. Воловського, архітектор В. Городецький, 1899 – 1909 рр.; нині – Національний будинок органної та камерної музики України);

−     Костел святого Миколая, Дніпропетровська область, Кам’янське (архітектор М. Хорманський, 1897 р.);

−     Костел Святої Ельжбети, м. Львів (нині – Церква святих Ольги і Єлизавети, 1903 – 1911 рр.).

Італійська готика

−     Будинок для Київської контори державного банку Російської імперії (1902 – 1905 рр., проект архітекторів О. Кобелева та О. Вербицького, нині – Національний банк України)

Неоампір

−    Жіночий університет Святої Ольги (Київські вищі жіночі курси, нині – Міністерство з Надзвичайних Ситуацій в Україні, 1913 р., архітектор О. Кобелев).

Неоренесанс

−     Національна опера України ім. Т. Шевченка, м. Київ (1901р., за проектом архітектора В. Шретера);

−     Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької (1897 – 1900 рр.; архітектор З. Ґорґолевський).

Віденське бароко

−    Одеський національний академічний театр опери та балет (1884 – 1887 рр., архітектори Г. Гельмер, Ф. Фельнер).

Необароко

−    Будинок театру у м. Чернівці (нині – Чернівецький музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської, 1905 р., архітектори Г. Гельмер, Ф. Фельнер)

Неовізантійський стиль

−    Володимирський собор у Києві (1862 – 1896 рр.; первісний проект – архітектор І. Штром, пізніше – П. Спарро, О. Беретті за участю Р. Бернгардта, К. Маєвського та В. Ніколаєва);

−    Кафедральний собор святого благовірного князя Олександра Невського  у Кам’янці-Подільскому (1893 – 1897).

Псевдоруський стиль

−    Покровська церква (1890 р.), Покровський жіночий монастир (проект і будівництво архітектора В. Ніколаєва);

−    будинок релігійно-просвітницьких товариств, м. Київ (нині – Міністерство регіонального розвитку та будівництва України; 1903 р., за проектом архітектора Є. Єрмакова)

Гуцульський стиль

−    колишній санаторій К. Солецького, м. Львів (архітектор О. Лушпинський, 1908 р.);

−    будинок акціонерного товариства «Дністер» у Львові (тепер міська поліклініка № 1, архітектори І. Левинський, О. Лушпинський, Л. Левинський та Т. Обмінський; 1904 – 1906 рр.).