– український радянський архітектор та педагог, автор більш ніж десяти архітектурних шедеврів, в основному в стилі російської та радянської класичної архітектурної школи, модерну та конструктивізму.

Народився в Києві. Деякий час навчався в художній школі М. Мурашка. 1904 р. закінчив у Петербурзі Інститут громадянських інженерів із відзнакою за найкращий архітектурний проект, нагородою за найкращий звіт та званням громадянського інженера. У 1917 р. закінчив в Петрограді Академію мистецтв із званням митця-архітектора. З метою вивчення архітектури та подальшого творчого вдосконалення кілька разів (1900, 1902, 1908, 1911 та 1917) відвідував Німеччину, Францію, Велику Британію, Австро-Угорщину, Швейцарію, Туреччину, Грецію, Італію та Норвегію.

Викладав у Київському архітектурному інституті, в подальшому Київському художньому інституті (1923 – 1930).

Серед найвідоміших архітектурних проектів ранньої творчості П. Альошина (до революції 1917 р.):

• Особняк Ковалевського по вул. Пилипа Орлика, 1/15 в Києві (1911 – 1913);
• Будівля Педагогічного музею в Києві (1911);

1. Архитектор Павел Алешин. Жизнь и творчество. Сайт. URL: http://www.alyoshin.ru/index.html
2. Алешин П. Ф. (1881 – 1961). Неоренессанс от Алешина. URL: http://kiev-history.com.ua/index.php?catid=82:-xx-&id=473:-1881-1961-&Itemid=105&option=com_content&view=article.
3. История Киева – в проектах Павла Алешина. Газета «День». 16.12.2016. URL: https://day.kyiv.ua/ru/photo/istoriya-kieva-v-proektah-izvestnogo-arhitektora.