Гаврилко Михайло

Архітектура і скульптура

  2. Головна

Гаврилко Михайло (1882 – 1920)

– український скульптор, учасник українських визвольних рухів початку XX ст.

Навчався у Петербурзькому училищі малювання, Краківській академії мистецтв, стажувався в Парижі. Член Революційної української партії, згодом – Української соціал-демократичної робітничої партії, від 1914 – Союзу визволення України. Працював серед українських військовополонених таборах. 1915 вступив до Легіону Українських січових стрільців, від 1918 перебував у складі Сірої дивізії, 1920 – командував повстанським загоном Конотоп.

Мав яскраву романтичну творчу індивідуальність й оригінальний, живий і сильний світогляд. Шанував язичницьких богів, вірував у Перуна. Уважав українську культуру однією з найбагатших в Європі, переживав, що світ не знає її через чужі впливи.

М. Гаврилку належать скульптурні композиції: «Сироти», «Козак і дівчина» (обидві – 1907–08), «Ганнуся» (1909); погруддя М. Шашкевича (1910), Т. Шевченка (1911), Ю. Федьковича (1914); рельєф-медальйон і бюст Т. Шевченка для Полтавського театру (1920).

Рекомендована література та Інтернет-джерела:

  1. Коваль Р. Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею. Історичний нарис. Київ: Іст. клуб «Холод. Яр» ; Вінниця: Держ. картогр. ф-ка, 2012. – 471 c. URL: http://historybooks.com.ua/prosmotr_podrobnuy.php?id=1149
  2. Радіонов В. Отаман-язичник Михайло Гаврилко. URL: http://oru.org.ua/index.php/bogoznavstvo/statti/425-2014-09-01-08-29-57.html.
  3. Кучеренко Л. Михайло Гаврилко: повернення із забуття. Культура - dt.ua. URL: https://dt.ua/CULTURE/mihaylo_gavrilko_povernennya_iz_zabuttya_.html

Рекомендоване відео:

Телеканал Лтава: «Поборники Незалежності». Михайло Гаврилко.
Фільм за мотивами історичного нарису Романа Коваля «Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею».

Search