Марко Вовчок

Література і театр

Марко Вовчок (Марія Вілінська) (1833 – 1907)

– українська та російська письменниця та перекладачка, твори якої мали антикріпацьке спрямування та описували історичне минуле України. Здобула значної літературної слави в Україні після публікації 1857 року україномовної збірки «Народні оповідання».

М. Вовчок зростала у російськомовному середовищі. На формуванні поглядів майбутньої письменниці позначилося тривале перебування в інтелігентних сім’ях її російських родичів, зокрема батьків Д. Писарєва (пізніше – видатного критика й близького друга письменниці). Першим її чоловіком був український фольклорист і етнограф О. Маркевич, проживаючи з яким у 1851 – 1858 у Чернігові, Києві, та Немирові, Марія глибоко вивчила життя, культуру та мову українського народу. У Немирові була написана й видана збірка перших україномовних творів Марка Вовчка під назвою «Народні оповідання, що відразу стала надзвичайно популярною серед української інтелігенції.

Після переїзду 1859 року до Петербурга М. Вовчок видала збірку оповідань російською мовою «Рассказы из народного русского быта» («Розповіді з народного російського життя»). У Петербурзі М. Вовчок потрапила в коло українських письменників та культурних діячів М. Костомарова, П. Куліша та Т. Шевченка. Її підтримали й російські літератори, зокрема І. Тургенєв, М. Некрасов та ін.

Перебуваючи у 1859 – 1867 рр. за кордоном М. Вовчок спілкувалася з видатними представниками науки, культури і мистецтва: Д. Менделєєвим, О. Бородіним, Ж. Верном, О. Герценом, Л. Толстим. Як український прозаїк вона розробляла жанри психологічної повісті («Три долі») й оповідання («Павло Чорнокрил», «Не до пари»), історичної повісті й оповідання для дітей («Кармелюк», «Невільничка», «Маруся»), створила жанр соціально-побутової казки («Дев’ять братів і десята сестриця Галя»). Частина цих творів увійшла до другої збірки «Народних оповідань» (1862).

1867 М. Вовчок повернулася до Росії. Відтоді більшість її літературних творів були написані російською мовою («Живая душа» («Жива душа», 1868), «Записки причетника» («Нотатки паламаря», 1869-1870), «Теплое гнездышко» («Тепле гніздечко», 1873), «В глуши» («У дичині», 1875), «Отдых в деревне» («Відпочинок у селі», 1876 – 1899).

Доробок М. Вовчка в українську літературу полягає в її збагаченні жанрами соціально-проблемного оповідання, баладного оповідання, соціальної повісті, психологічного оповідання й повісті, соціальної казки, художнього нарису. Крім того, її діяльність сприяла зростанню міжнародного визнання української культури.

Рекомендоване відео

Марко Вовчок. Таємнича зірка. Документальний фільм. UA: Перший.
Три долі: Марко Вовчок в українській, російській та французькій літературі. Лекція В. Агеєвої, д. ф. н., професорки кафедри літературознавства НаУКМА. Mystetskyi Arsenal.

Рекомендована література та Інтернет-джерела:

  1. Бойко В. Марко Вовчок : іст.-літ. начерк. Київ : Печ. Вид. т-ва «Друкар», 1918. 240 с. URL: http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=8698.
  2. Черкаська Г. Моцарт кохання. UAHistory. URL: http://uahistory.com/topics/famous_people/2290.
  3. Поліщук Н. Що Ви знаєте про Марка Вовчка? 17 маловідомих фактів з життя письменниці та нетривіальні спогади видатних сучасників. Україна Incognita. URL: http://incognita.day.kiev.ua/shho-vi-znayete-pro-marka-vovchka.html.
  4. Богородіченко А. Марко Вовчок: фатальна жінка української літератури. Мистецька сторінка. URL: https://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=942.
  5. Марко Вовчок – росіянка, яка стала класиком української літератури. Герої України. URL: http://heroes.profi-forex.org/ua/vilinska-marija-oleksandrivna-marko-vovchok.

Search