Олесь (Кандиба) Олександр

Література і театр

Олесь (Кандиба) Олександр (1878 – 1944)

– український письменник, поет, драматург, представник неоромантизму й символізму, відомий збірками поезій «З журбою радість обнялась» та ін.

Освіту здобув у Харківському ветеринарному інституті, певний час працював ветеринарним лікарем у Харківському земстві.

З 1903 розпочав літературну діяльність. З 1911 працював у редакції «Літературно-наукового вісника» та у видавництві «Лан». 1919 виїхав до Будапешта як аташе з питань культури посольства Української Народної Республіки в Угорщині. З 1920 проживав у Відні, де очолював Союз українських журналістів та редагував журнал «На переломі». З 1924 жив у Празі (Чехословаччина).

Творчість О. Олеся поділяється на два періоди: в Україні (1907 – 1918; видано поетичні збірки «З журбою радість обнялась» (1907), «Поезії» (1909), «Твори» (1914), «Драматичні етюди» (1914), «На зелених горах» (1915) та ін.) та в еміграції (1919 – 1944; «Чужиною» (1920), «Перезва» (1921), «Кому повім печаль мою» (1931); збірка історичних поезій «Минуле України в піснях: Княжі часи» (1930); драма «Земля обітована» (1935), драматична поема «Ніч на полонині» (1943–44)).

Дослідники творчості поета вказують на стильові ознаки неоромантизму та символізму. В руслі неоромантизму поет наголошує на громадянській місії творчості, мистецтва, ідеї служіння художника слова суспільній справі, насамперед національно-визвольній боротьбі, ідеї духовного провідництва, культ сильної особистості, здатної запалювати інших.

З символізмом поезію О. Олеся об’єднує бачення творчості як осягнення абсолютних, божественних цінностей, при цьому творчість як шлях пізнання абсолютної духовності невіддільна від осмислення духовної цінності любові: образ коханої та ідея Бога становлять єдиний імпульс до творення. Символістичному світогляду співзвучно обожнення ідеї визволення України, християнську ідею воскресіння поет проектує на історичну долю України. Важливого значення набуває символіка природи: сонце – символ творчої енергії життя, гірські вершини – як символи духовної свободи, прагнення до ідеалу.

О. Олесь є автором перекладів та віршованих поезій для дітей («Казки» В. Гауфа (1911), «Пісня про Гайявату» Г. Лонгфелло (1912), «Арабські казки» (1917), «Злидні» (1927), «Солом’яний бичок» (1927), «Микита Кожум’яка» (1929).

Поезії О. Олеся покладено на музику: М. Лисенко (хор «Три тости»; романс «Айстри»), Я. Степовий (цикл солоспівів «Пісні настрою», романс «Зимою», «Не беріть із зеленого лугу верби»), К. СтеценкоІ Ви покинули», «Літньої ночі», «О, не дивуйсь», «Хіба не сонце ти прекрасне»), С. Людкевич («Тайна») та ін.

Рекомендоване відео

Олександр Олесь. Пишемо історію. UATV Channel.
Сумщина Incognita. Олександр Олесь: український геній із сумським корінням. UA:Суми.
Олександр Олесь. Велич особистості. RadaTVchannel.

Рекомендована література та Інтернет-джерела:

  1. Олександр Олесь – український поет масштабу Шевченка, заборонений в СРСР. Герої України. URL: http://heroes.profi-forex.org/ua/kandiba-oleksandr-ivanovich-oleksandr-oles
  2. Рудяченко О. Олександр Олесь. 1. Невмирущі айстри. Із мультимедійного циклового проекту «КАЛИНОВИЙ К@ТЯГ». Укрінформ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2586293-oleksandr-oles-1-nevmirusi-ajstri.html.
  3. Чернова І. Жанрово-стильові домінанти творчості Олександра Олеся. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. 2013. Випуск 1 (29). С. 211 – 215. https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/3634/1/ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ%20ДОМІНАНТИ.pdf

Search