Українка Леся

Література і театр

Леся Українка (1871 – 1913)

– українська письменниця, перекладачка, культурна діячка, писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, брала активну участь в українському національному русі.

Відома своїми збірками поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поемами «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драмами «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903 – 1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та ін.

Леся Українка є представником неоромантизму, вона критично поставилася до попередньої реалістичної традиції, а також до крайнощів натуралізму, символізму й декадансу кінця ХІХ – початку ХХ ст. У літературно-критичних статтях Леся Українка пише про прагнення неоромантизму «звільнити особистість у самому натовпі, розширити її права», про протест особистості проти околу й прагнення до духовних ідеалів, так само як герої творів письменниці «Contra spem spero», «Лісова пісня». Ідеї свободи особистості символічно виражені в образах безмежної небесної блакиті і зоряного неба, безкрайого моря і гордих гірських вершин, пісні-птаха, блискавки, цвіту папороті тощо. Звернення Лесі Українки до міфологічної, легендарної, біблійної та історичної образності є цілком у сфері неоромантизму («Роберт Брюс, Король шотландський», «Давня казка», «Віла-посестра» та ін. твори).

У прозі письменниці наявні й імпресіоністські та символістські твори (рання проза «Така її доля», «Святий вечір!», «Весняні співи», кінець 1880-х; «Місто смутку (Силуети)», 1896), а також експериментальні неореалістичні (повість «Жаль», 1894) й експресіоністські тексти (оповідання «Примара», 1905).

Леся Українка була однією з найосвіченіших українських жінок свого часу, знала багато європейських мов, її оточення складали визначні вчені та громадсько-політичні діячі (М. Драгоманов, В. Антонович, М. Старицький, М. Лисенко, М. Ковалевський та ін.), що мало вплив на формування особистості письменниці, її художньо-естетичні погляди.

Значення творчості Лесі Українки в історії української літератури полягає в тому, що вона збагатила строфіку, ритміку й метрику української поезії, ввела до неї нові теми й мотиви. На зламі ХІХ – ХХ ст., використовуючи мандрівні сюжети світової літератури, Леся Українка стала в авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену світової літератури.

Рекомендоване відео

Стех М. Р. «Очима Культури» № 48. Леся Українка і її остання драма «Оргія». Kontakt TV: November 24, 2012.
Леся Українка. Великі Українці, 2007. Фільм телеканалу Інтер. Режисер В. Ніколаєць, ведучi: Р. Віктюк, А. Роговцева..
Обличчя української історії. Леся Українка.
Документальний фільм «ЛЕСЯ УКРАЇНКА». Режисер Б. Голеня.

Рекомендована література та Інтернет-джерела:

  1. Косач-Квітка Лариса Петрівна (Леся Українка). Герої України. URL: http://heroes.profi-forex.org/ua/kosach-kvitka-larisa-petrivna-lesja-ukrayinka.
  2. Купчик Л. Леся Українка – зразок мужності й праці для народу. lviv.ua: бібліотека націоналіста. URL: http://bandera.lviv.ua/lesja-ukrajinka-%E2%80%93-zrazok-muzhnosti-j-praci-dlja-narodu/
  3. Гуменюк В. Особливості стилю лірики Лесі Українки. Учені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. 2014. Т. 27(66), № 4. С. 45 – 57. URL: http://sn-philol.cfuv.ru/wp-content/uploads/2017/10/008gumenyuk.pdf
  4. Головій О. Проза Лесі Українки як лабораторія стилю. Волинь філологічна: текст і контекст, 2016. № 22 «Універсум Лесі Українки». С. 38 – 51. URL: http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/123456789/12630/1/3.pdf.

Search