Верховинець Василь

Музичне мистецтво

Верховинець Василь (1880 – 1938)

Верховинець Василь (1880 – 1938 рр.) – український композитор, диригент і хореограф, перший теоретик українського народного танцю. Автор багатьох музикознавчих праць, викладач хорових дисциплін, теорії музики та гармонії, хоровий диригент, співак, хормейстер і хореограф, музичний і громадський діяч. Етнограф.

В. Верховинець зробив величезний внесок у вивчення української хореографії, він досліджував українські народні танці, проводив етнографічні дослідження, записував традиційні танці та танцювальні кроки в українських селах (танці «Роман» і «Гопак», «Василиха», «Шевчик», «Рибка»), українське весілля. Результатом наполегливих пошуків у царині народних танців стали книги «Українське весілля» (1912) та «Українські танці» (1913). Книга «Теорія українського народного танцю» (1919) – перше в Україні ґрунтовне дослідження характеру і принципів побудови української народної хореографії.

В. Верховинець багато працював як хормейстер. У 1918 р. очолив Український національний хор у Полтаві. У 1919 – 1920 роках викладав у Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка. У 1920 – 1932 рр. керував кафедрою мистецтвознавства Полтавського інституту народної освіти, хоровою студією ім. Стеценка при Музичному товаристві ім. М. Леонтовича (Київ), 1927 – 1928 рр. був керівником хору Харківського драматичного театру.

1930 створив «Жінхоранс» – жіночий колектив театралізованого співу. Ансамбль подавав пісню, супроводжуючи її ритмічними рухами, що відтворюють певний образ, підказаний змістом твору. Це був новий оригінальний жанр театралізованої пісні, який базувався на традиції українських пісень-діалогів, ігрових пісень, танців.

1938 був репресований.

В. Верховинець залишив значний доробок у музичній педагогіці. Найважливішим досягненням його музично-педагогічної діяльності було створення власної методики музичного розвитку дітей на основі синтезування музики, хореографічної лексики українського народного танцю, дитячих ігор та театралізованих пісень.

Методика естетичного виховання дошкільників та молодших школярів, що її розробив В. Верховинець, має в основі ігрову діяльність дітей. У дошкільному та молодшому шкільному віці, згідно з теорією народної педагогіки, найбільш інтенсивний естетичний розвиток дитина отримує в іграх, поєднаних зі співами, танцями тощо. Саме ця ідея стала підґрунтям для створення системи ігор із піснями, що її подав В. Верховинець у педагогічній праці «Весняночка» спеціально для дітей означеної вікової категорії. Висуваючи ідею комплексної дії різних видів мистецтва на естетичний розвиток дітей, педагог мав однодумців, серед яких зокрема були М. Драгоманов, М. Леонтович, С. Русова, Б. Яворський.

Рекомендована література та Інтернет-джерела:

  1. Василь Верховинець. Українці в світі. URL: http://www.ukrainians-world.org.ua/peoples/4809f75313df3204.
  2. Верховинець В. М. Теорія українського народного танцю. К.: Муз. Україна, 1990. 150 с.
  3. Верховинець В.М. Весняночка. К.: Музична Україна, 1989. 343 с.
  4. Гаврілова Л., Кривошея Н. Музично-педагогічна концепція розвитку дітей дошкільного віку В.Верховинця та перспективи її використання в українській фольклорній арт-терапії. URL: http://www. nbuv. gov. ua/portal/Soc_Gum/Gnvp/2010_4_SV1/6. Pdf.
  5. Кондратенко М. Батько «триколінного» гопака Василь Верховинець. URL: https://svitua.org/vydatni-ukraintsi/item/6831-batko-trykolinnoho-hopaka-vasyl-verkhovynets.html

Search